Дитяча творчість

Зустріч

Квітки сонце зустрічають,

крапельки роси скидають,

повмивались, одяглися,

і до неба підвелися.

хитають голівками,

кольорами жовтими,

раді вітру й дощику,

і малому хлопчику.

любити- це значить жити:

як промінь може гріти,

як травка- зеленіти,

як сонечко- світити                          як небокрай- дзвеніти.

                                                                                                        як мрії-голубіти…

          

   Спогади

йду вперед,  в думках- дитинство,

стій, зізнайся, зупинись!

говори, як ми розстались,

де ті люди,де усі?

де любов, що промайнула,

краплю меду залишив?

де той день, що вітром віє,

залишається в душі…

               

 Дзвін і сон

дзюрчить ,дзвенить джерельце,

збираються птахи.

про день погомоніти,

як в школі- дітлахи.

маленьке, ясне дзеркальце,

всю правду розкажи,

через ліски та річечки,

до мене донеси.

як спить мала дитиночка,

неначе ангелок,

малесеньку колисочку,

гойдає голубок.

                      

                                                    Пори року

я часу марно не втрачаю- за сонцем, небом споглядаю.

бо у природи, як відомо, поганої погоди не буває.

тільки зима від нас зібралася в дорогу,

а вже весна прийшла,стоїть біля порогу.

вона нас буде гріти день за днем, все стане кращим, веселішим,

ми на вулицю підем, і сонечко засяє ще тепліше…

іде вже літо і земля проміннячком зігріта, і тепла в річці вже вода…

а тут і в школу час, пішли канікули від нас, а осінь вже чекає на порозі.

і знов зима- весела, радісна пора, на полі нам заллють ковзанку,

ми будем їздити- ура! всю ніч, весь день і спозаранку…